Йдеться про цибулеве лушпиння, яке відрізняється унікальним хімічним складом. В ньому містяться мінеральні і органічні сполуки, які часто використовуються як підживлення.

Цибулеве лушпиння є природним фунгіцидом, а тому часто використовується для захисту кімнатних і садових рослин від шкідників. Додатково воно виступає ще й як якісне добриво.

В лушпинні цибулі ви знайдете чимало мінералів та біологічно активних речовин. Вони тонізують та живлять рослини, допомагаючи їм позбутися різноманітних захворювань, підвищити стійкість до них. Таке добриво додатково має імунностимулюючі, протизапальні, регенеративні властивості, а тому здатне покращити якість ґрунту, збагатити його поживними речовинами і мікроелементами, які необхідні для зростання городини і отримання урожаю.

Поливання та обприскування рослин настоєм з цибулевого лушпиння допоможе у боротьбі з бактеріальним раком, тютюновим трипсом, сірої і чорної гнилі. Проводять їх кілька разів за сезон: після висаджування розсади, під час квітіння і плодоношення.

Приготувати відвар з лушпиння цибулі досить просто. Візьміть літрову банку, засипте туди лушпиння до країв, залийте гарячою водою. Все це висипте у каструлю, додайте воду (до 1 л) і поставте на вогонь. Потрібно 5 хвилин кип’ятити, а потім зняти і дати охолонути. Відвар процідіть, вилийте у відро, додайте стільки води, щоб отримати 10 л добрива. Перед поливанням додатково розводьте 2 л відвару у 10 л води.

Також ви можете приготувати настій з лушпиння цибулі. Для цього візьміть свіжу кропиву, подрібніть її, залийте водою (пропорції 1:5) і настоюйте протягом одного тижня. Поливати таким настоєм рослини потрібно під корінь.

Після поливання обов’язково розпушуйте ґрунт, щоб забезпечити доступ достатньої кількості кисню. Для профактики захворювань рекомендовано регулярно обприскувати відваром дерева у садку.

Джерело: ТСН

Садова доріжка — це не просто зручно, а ще й красиво. Вона додає охайності ділянці, допомагає не місити бруд після дощу й створює затишок. Але часто вартість матеріалів та укладання «б’є по кишені». Добра новина — все можна зробити своїми руками і без великих витрат.

Доріжка з дерев’яних спилів

Це гарний варіант для тих, у кого є стара деревина або доступ до обрізків.

Що потрібно:

Спили дерева товщиною 5–10 см

Пісок, щебінь або геотекстиль для основи

Антисептик (для обробки деревини)

Як зробити:
Оброби спили антисептиком, щоб не гнили. На місці майбутньої доріжки зніми верхній шар землі, засип основу (щебінь або пісок), виклади дерев’яні круги. Простір між ними можна засипати піском або щебенем. Виглядає дуже натурально й стильно.

Доріжка з гравію або щебеню

Найдоступніший варіант — швидко, дешево і практично.

Потрібно:

Гравій або щебінь

Геотекстиль (щоб не проростали бур’яни)

Бордюрна стрічка або каміння по краях

Як зробити:
Розміть доріжку, викопай неглибоку канавку (10–15 см), поклади геотекстиль, насип щебінь, утрамбуй. По краях можна покласти бордюри, щоб доріжка тримала форму.

Доріжка з бетонних плит власного виробництва

Так, плити можна зробити самостійно — із форм або навіть підручних матеріалів.

Що знадобиться:

Цемент, пісок, вода

Форми (можна використати старі ємності, коробки)

Фарба (за бажанням)

Як зробити:
Змішай розчин, залий у форми, дай застигнути 2–3 дні. Виклади плити на підготовлену основу (щебінь або пісок), вирівняй. Можна навіть створити візерунки чи пофарбувати в різні кольори.

Доріжка з цегли або старої плитки

Ідеально, якщо залишилась стара будматеріали після ремонту.

Що потрібно:

Будівельна або декоративна цегла

Пісок або бетонна основа

Молоток і рівень

Як зробити:
Виклади цеглу на щільний пісок або залиту основу. Цікавіше виглядає, коли комбінувати різні кольори або викладати малюнки (ялинка, ромб, хвиля).

Не обов’язково витрачати великі гроші на красу в саду. Трохи фантазії, підручні матеріали — і твоя ділянка зміниться. Головне — почати. А з часом ти зможеш вдосконалити доріжку, додати декор або зробити ще одну.

Орхідеї — ніжні й трохи примхливі квіти. Але якщо правильно за ними доглядати, вони тішитимуть тебе квітами не один місяць. Одним із важливих моментів у догляді є пересадка. Часто після неї рослина виглядає млявою, може не цвісти або навіть скинути листя. Не панікуй — це нормальна реакція. Головне — допомогти орхідеї адаптуватися.

Спокій — найкращі ліки

Одразу після пересадки не чіпай орхідею зайвий раз. Не треба її поливати в той же день. Зачекай хоча б 3–5 днів. Так ти даси їй час звикнути до нового ґрунту (точніше — субстрату, бо орхідеї ростуть не в землі, а в корі чи суміші кори з мохом).

Світло, але не сонце

Після пересадки постав орхідею в місце, де багато світла, але немає прямого сонця. Промені можуть обпалити ослаблені листки. Добре підійде підвіконня з розсіяним світлом або місце біля вікна зі шторою.

Полив — обережно!

Через кілька днів після пересадки полий орхідею, але не сильно. Важливо, щоб вода не залишалась у горщику. Орхідеї не люблять «мокрі ноги». Поливати краще тоді, коли корені стали сріблястими, а не зеленими — це знак, що вони підсохли.

Не підживлюй одразу

Добрива після пересадки — табу. Мінімум на місяць. Корені ще не відновились, і замість користі можна отримати опіки. Спочатку — адаптація, потім живлення.

Вологість і провітрювання

Орхідеї люблять вологе повітря, але не застій. Якщо в кімнаті сухо — можна поставити поруч ємність з водою або використовувати зволожувач. Але пам’ятай про провітрювання — свіже повітря потрібне, але без протягів!

Спостерігай за листям і корінням

Якщо листя стає м’яким або жовтіє — це може бути сигнал, що щось не так. Перевір, чи не зібралася вода в пазухах листя або в центрі розетки.

Пересадка для орхідеї — трохи стрес, але не катастрофа. Якщо дати їй трохи спокою, світла, правильного поливу і турботи — вона обов’язково віддячить. Не бійся, спостерігай, дбай — і твоя орхідея знову зацвіте так, що будеш нею пишатись!

Овочі з родини пасльонових – це справжні “зірки” будь-якого городу. Помідори, перці, баклажани – смачні, яскраві, корисні. Але щоб виростити справді смачні плоди, варто трохи попрацювати ще перед висадкою розсади в ґрунт. Що додати в лунку при посадці цих овочів – розповідають досвідчені городники.

Секрет у тому, щоб ще при посадці додати до кожної лунки одну ложку доступного компонента. Йдеться про золу. Так, саме зола з печі чи каміна, або ж куплена у магазині. Головне – щоб вона була без жодних домішок. У цій речовині міститься цілий набір мікроелементів, які так люблять пасльонові: калій, фосфор, кальцій, магній. Усе це зміцнює імунітет рослин, допомагає формувати потужну кореневу систему і пришвидшує цвітіння.

Городники з великим досвідом вирощування пасльонових завжди додають по столовій ложці золи в кожну лунку, бо знають, що кращого рішення не знайти. Потрібно просто вирити лунку, всипати одну ложку на дно, трішки перемішати із землею і зверху вже поставити рослину. Результат помітний майже одразу. Кущі починають рости бадьоро, не хворіють, не вʼянуть після висадки, як це буває інколи без підживки.

До речі, ця методика має ще один великий плюс. Як відомо навіть починаючим городникам, зола зменшує кислотність ґрунту, а це дуже важливо для пасльонових. Вони не люблять кислих ґрунтів. Тому навіть якщо земля у вас на ділянці трохи кисла – зола її певним чином “вирівняє”.

Щоб посилити ефект, можна раз на 2-3 тижні підгодувати кущі зольним настоєм: столова ложка золи на літр теплої води, настояти добу, а потім полити під корінь. Але навіть якщо обмежитися лише ложкою у лунку – вже буде дуже непоганий результат. Бажаємо успіхів у новому сезоні, який принесе вам щедрий та смачний врожай!

Джерело: Добрі новини

Вирощувати помідори в теплиці — справа вдячна, але не завжди легка. Особливо, якщо весна затяжна, ночі холодні, а розсада ще слабка. У таких умовах важливо обрати правильні сорти — ті, що не бояться невеликих заморозків, добре ростуть у закритому ґрунті й дають стабільний, щедрий урожай.

Ось добірка перевірених сортів, які давно хвалять дачники. Вони не примхливі, витривалі та смачні. А головне — підходять саме для вирощування в теплиці.

Загадка природи
Цей сорт люблять за його витривалість. Навіть при перепадах температур помідори добре зав’язуються й ростуть. Плоди — великі, червоно-рожеві, злегка приплюснуті, смачні й соковиті. Рослина невисока, тому не займає багато місця. Ідеально для теплиць із невисокою стелею.

Толстосум
Сорт із “говорящою” назвою. Плоди справді великі — по 300–500 г. М’якоть м’ясиста, солодка, з мінімумом насіння. Добре переносить прохолоду, рідко хворіє. Якщо доглядати правильно — з одного куща можна зібрати до 5–6 кг.

Човник
Невибагливий сорт із подовженими плодами, які не тріскають навіть при підвищеній вологості. Смак насичений, з легкою кислинкою. Добре підходить для консервації. Росте швидко, урожай дає дружно.

Де Барао рожевий
Класика тепличного вирощування. Один із найбільш витривалих сортів — не боїться ні прохолоди, ні тіні. Кущі високі, потребують підв’язування, зате врожай — стабільно високий. Плоди — акуратні, овальні, з щільною шкіркою.

Поради для доброго врожаю:

Загартовуйте розсаду перед висадкою в теплицю — це зробить її сильнішою.

Не загущуйте посадку. Рослини повинні “дихати”, інакше з’являється ризик грибка.

Провітрюйте теплицю навіть у прохолодні дні, щоб уникнути застою вологи.

Полив — у першій половині дня. Так рослини встигнуть “висохнути” до вечора й не застудяться.

Ці сорти помідорів не підведуть, навіть якщо весна буде примхливою. Обирайте ті, що пасують саме вам, і вже влітку будете з врожаєм!

Після висаджування розсади перцю в город важливо не впустити момент і дати рослинам правильне підживлення. Завдяки цьому кущі гарно почуватимуться на новому місці та активно розвиватимуться. Аграрії радять вносити 2 добрива через 7-10 днів після висаджування. У цей період перець потребує більше азоту для формування міцного листя та коріння, а також трохи калію й фосфору для загального зміцнення.

Власне, азотне підживлення й має стати першим. Його можуть дати сечовина чи нашатирний спирт. На 10 л води знадобиться всього столова ложка нашатирю. Полив таким розчином допоможе перцям наростити зелену масу та швидше піти в ріст.

Зрозуміти, що рослині не вистачає азоту, дуже легко по стану листя: його мало, воно дрібне чи бліде. Але краще не доводити до таких ситуацій та підживлювати перці вчасно.

Другим варіантом добрива після висадки має бути комплексне мінеральне. Можна придбати нітроамофоску або спеціальний мікс для овочів. Такі суміші містять і фосфор, і калій, і мікроелементи, які потрібні для формування майбутнього врожаю. Їх можна розчинити у воді та полити під корінь, або внести сухими, а потім добре пролити грядку. Головне — не перевищувати дозування, щоб не обпалити коріння.

Але щоб все це спрацювало ще краще, варто підживлювати перці ще під час висаджування. Для цього в кожну лунку додавайте трішки перегною або компосту. Деякі городники також сиплють по жмені попелу. Такі органічні добрива створюють хорошу основу. Проте першого підживлення вони не замінять, тому це все має працювати комплексно. Також можна використовувати легкий біостимулятор, як Епін чи гумат калію.

Джерело: Сенсація

Смачні яблука, соковиті помідори, хрусткі огірки — кожен городник знає, як приємно бачити результат своєї праці. Але важливо не тільки виростити гарний врожай, а й правильно його зібрати. Саме час збору часто впливає на те, як довго зберігатимуться ваші овочі, фрукти чи ягоди. Якщо поспішити — можна втратити смак і якість. Якщо запізнитись — урожай може почати псуватись прямо на грядці.

Ось чому так важливо знати, коли саме потрібно збирати плоди.

Правильний час — довше зберігання
Овочі й фрукти мають свій “ідеальний момент”, коли вони вже стиглі, але ще не перезріли. Якщо зібрати їх у цей момент — вони краще лежатимуть, довше залишатимуться смачними й корисними.

Перезрілі плоди швидко псуються
Коли овоч чи фрукт перезріває, він стає м’якшим, соковитішим, але й більш вразливим. Шкірка може тріскатись, м’якоть — швидше загнивати. Такі плоди смачні “на зараз”, але не підходять для тривалого зберігання. Наприклад, перезрілий помідор добре піде в салат, але в ящику він довго не пролежить.

Недозрілі — ще не означає кращі
Інколи хочеться зібрати все раніше, щоб “не пропало”. Але занадто ранній збір — теж не вихід. Недозрілі овочі мають менше смаку, аромату, корисних речовин. Наприклад, зелений перець, зірваний надто рано, буде гірким і погано зберігатиметься. Варто дочекатися моменту, коли плід набуде свого типового кольору і розміру.

Погода теж має значення
Збирайте врожай у суху погоду. Якщо збирати після дощу, на плодах залишиться волога — це створює умови для плісняви. А ще краще збирати зранку, коли вже зійшла роса, або ввечері, коли спека спадає. Не залишайте зібрані плоди під прямим сонцем — вони можуть “зваритися” просто неба.

Акуратність під час збору
Не кидайте плоди в ящик — кладіть обережно. Навіть маленька тріщина чи вм’ятина може призвести до швидкого псування. Всі поранені овочі краще одразу пустити в їжу чи переробку — вони не пролежать довго.

Успішне зберігання починається ще на грядці. Якщо зібрати врожай у правильний момент — він довше тішитиме вас узимку. Не поспішайте, спостерігайте, торкайтесь, нюхайте. Природа сама підказує, коли час збирати. Головне — навчитися слухати її сигнали.

Багато хто навесні хапається за добрива й одразу береться підживлювати всі квіти підряд. Мовляв, тепло, сонце, все росте — пора годувати! Але з фікусами не все так просто.

Фікус узимку не голодний
Ці рослини мають свій ритм життя. Восени та взимку вони «сплять» або, точніше, сповільнюють ріст. У цей час фікуси не потребують підживлення взагалі. Якщо дати добриво, коли рослина відпочиває, можна їй тільки нашкодити: коріння не встигає все «перетравити», і воно може навіть підгнити.

Коли починати підживлення
Підживлення фікусів починають не раніше березня-квітня — коли з’являються нові листочки або пагони. Це знак, що фікус прокинувся й готовий до росту. Тоді й можна додавати добрива, але без фанатизму: достатньо раз на 2–3 тижні. Підійдуть універсальні добрива для декоративно-листяних рослин.

Літо — період активного росту
Улітку, коли фікус активно росте, підживлювати можна трохи частіше — кожні 2 тижні. Але головне — стежити за виглядом рослини. Якщо листя здорове, міцне, без плям — усе добре. А якщо щось пішло не так (жовтіє, в’яне), краще зробити паузу й перевірити, чи не залили, чи не стоїть на протязі.

А восени знову пауза
З середини вересня підживлення слід зменшувати, а в жовтні — припинити зовсім. Фікус знову готується до «сну», і зайве добриво йому точно не потрібно.

Менше — краще
Отже, головне — не поспішати. Краще трохи недогодувати, ніж перегодувати. Тоді ваш фікус буде рости спокійно й красиво — без зайвого стресу.

Садові інструменти — незамінні помічники кожного садівника. Але без належного догляду вони швидко псуються: іржавіють, тупляться, ламаються. Щоб цього уникнути, потрібно правильно очищати, змащувати і зберігати їх.

Очищення після роботи

Після використання інструменти слід очищати:

Видаляйте землю щіткою або сухою ганчіркою.

При сильних забрудненнях промийте водою і витріть насухо.

Іржу зчищайте дротяною щіткою або наждачним папером.

Захист від іржі

Іржа — головний ворог металевих частин. Щоб її уникнути:

Змащуйте інструменти машинним маслом або WD-40.

Зберігайте у сухому місці, не залишайте під дощем.

Використовуйте відро з піском і маслом для чищення і захисту.

Заточування

Тупі інструменти ускладнюють роботу. Регулярно точіть ножиці, секатори, лопати:

Використовуйте напилок або точильний камінь.

Точіть в одному напрямку для рівномірної гостроти.

Догляд за ручками

Дерев’яні ручки можуть тріскатися:

Шліфуйте їх наждачним папером.

Обробляйте натуральною олією.

Не залишайте під відкритим сонцем і у вологому місці.

Зберігання

Вішайте інструменти на стіну у сухому місці.

Взимку тримайте у сараї чи підвалі, щоб уникнути промерзання.

Догляд за садовими інструментами займає мінімум часу, але значно подовжує їхній термін служби.

Зима – важке випробування для плодових дерев. Однією з головних загроз у цей період є гризуни, які обгризають кору, особливо якщо зима сніжна та холодна. Після таких пошкоджень дерево може загинути, якщо не вжити заходів. Ось що радять досвідчені садівники.

Способи порятунку дерева

Обробка ран садовим варом

Якщо пошкодження часткові, потрібно зачистити краї рани гострим ножем, обробити розчином мідного купоросу (1%) або деревним попелом, а потім замазати садовим варом. Це допоможе уникнути пересихання та інфекцій.

Прищеплення містком

Якщо гризуни повністю з’їли кору навколо стовбура, треба використовувати метод «щеплення містком». Для цього:

Беруть молоді пагони або гілочки того ж дерева (або схожого виду).

Зрізають кінці під кутом і вставляють їх під кору вище та нижче пошкодження.

Фіксують щеплення стрічкою або плівкою.

Замазують садовим варом. Через деякий час такі «містки» починають передавати поживні речовини, і дерево отримує шанс вижити.

Обмотування стовбура плівкою або тканиною

Якщо кора дуже пошкоджена, але дерево ще живе, можна обмотати стовбур мішковиною або спеціальною плівкою, змоченою у глиняному розчині. Це допоможе зменшити втрату вологи й створить умови для загоєння.

Як запобігти пошкодженням у майбутньому

Щоб уникнути таких проблем у наступному сезоні, садівники рекомендують:

Обмотувати стовбури дерев агроволокном, очеретом або пластиковими сітками.

Використовувати відлякувачі – спеціальні спреї з неприємним запахом для гризунів або обприскувати дерева настоєм перцю.

Розкладати отруту або пастки у місцях скупчення мишей і зайців (але обережно, якщо у вас є домашні тварини).

Утримувати сад у чистоті – не залишати високої трави та бур’янів, де можуть зимувати гризуни.

Якщо гризуни пошкодили дерева, не варто панікувати. Головне – вчасно вжити заходів, щоб допомогти рослинам відновитися.