Якщо посадити грушу правильно, вона буде тішити вас рясним урожаєм багато років. Але щоб дерево добре прижилося і швидко пішло в ріст, важливо не просто викопати яму й поставити саджанець, а й правильно підготувати ґрунт.

Як підготувати лунку

Яму для посадки копають заздалегідь – за кілька тижнів до висаджування, а якщо саджаєте навесні, то краще підготувати її ще восени.

Оптимальні розміри:

глибина 60–70 см

ширина 80–100 см

Це потрібно для того, щоб корінню вистачало місця для розвитку.

Що додати в лунку, щоб груша добре росла?

Перед посадкою потрібно заправити яму корисними речовинами, які допоможуть саджанцю швидко адаптуватися.

1. Перегній або компост

Це основа родючого ґрунту. Додають відро перегною або 2–3 кг компосту. Вони покращують структуру ґрунту та дають саджанцю необхідні мікроелементи.

2. Деревна зола

Зола – це природне джерело калію, який відповідає за ріст і міцність груші. Її додають склянку або дві (приблизно 300–400 г).

3. Суперфосфат

Фосфор необхідний для розвитку кореневої системи. Достатньо 150–200 г суперфосфату на одну яму.

4. Кісткове борошно (за бажанням)

Якщо є можливість, можна додати жменю кісткового борошна – воно повільно розкладається і живить коріння.

5. Пісок або торф

Якщо земля глиниста, її потрібно зробити більш пухкою. Додають відро піску або торфу, щоб коріння отримувало достатньо повітря.

Не можна додавати свіжий гній або мінеральні добрива з азотом – вони можуть обпалити коріння.

Як правильно посадити саджанець

1. У підготовлену яму насипаємо родючу суміш із перегною, золи та суперфосфату.

2. Формуємо невеликий горбок, на який ставимо саджанець, акуратно розправляючи коріння.

3. Засипаємо яму землею, але коренева шийка (місце, де коріння переходить у стовбур) має залишатися трохи вище рівня ґрунту.

4. Добре поливаємо – потрібно 2–3 відра води.

5. Замульчуємо пристовбурне коло сухою травою, тирсою або перегноєм – це допоможе зберегти вологу.

Якщо зробити все правильно, груша швидко приживеться й через кілька років порадує вас першими плодами!

Герань (або пеларгонія) – одна з найневибагливіших кімнатних рослин. Вона красиво цвіте, очищує повітря і додає затишку оселі. Але іноді буває так, що листя виглядає здоровим, а квітів немає. Виявляється, секрет рясного і тривалого цвітіння криється в правильному поливі! Достатньо додати у воду кілька простих компонентів – і герань буде тішити яскравими квітами цілий рік.

Що любить герань?

Щоб герань добре цвіла, їй потрібні:

Сонце – не ставте в тінь, інакше квітів буде мало.

Помірний полив – коріння не любить застою води.

Поживні речовини – без підживлення рослина слабшає.

Правильний полив – це основа догляду. Але звичайної води недостатньо, адже ґрунт з часом виснажується. Тому у воду для поливу варто додавати корисні добавки.

Що додати у воду для поливу, щоб герань цвіла?

1. Йод – для яскравих квітів

Йод стимулює ріст і робить цвітіння рясним.
Як приготувати:

1 крапля йоду на 1 літр води.

Поливати раз на 3-4 тижні під корінь (не на листя).

2. Молоко – для міцного коріння

Молочний розчин захищає від грибків і насичує кальцієм.
Як приготувати:

100 мл молока на 1 літр води.

Поливати раз на два тижні.

3. Цукор – для енергії рослини

Цукор дає герані глюкозу, яка потрібна для активного росту.
Як приготувати:

1 чайна ложка цукру на 1 літр води.

Поливати раз на місяць.

4. Дріжджі – природний стимулятор росту

Дріжджовий розчин підживлює ґрунт корисними бактеріями.
Як приготувати:

10 г сухих дріжджів і 1 чайна ложка цукру на 1 літр теплої води.

Дати настоятися 2-3 години, потім розбавити водою (1:5).

Поливати раз на 2 місяці.

5. Зола – для міцного імунітету

Зола містить калій і фосфор, які потрібні для гарного цвітіння.
Як приготувати:

1 столова ложка золи на 1 літр води.

Поливати раз на місяць.

Раз на місяць робити підживлення.

Щоб герань цвіла цілий рік, потрібно правильно поливати її та додавати у воду корисні добавки.

Весняні заморозки – справжній стрес для винограду. Вночі температура може різко впасти, і молоді пагони, бруньки або навіть частина лози отримують пошкодження. Багато садівників, побачивши чорні або мляві листки, впадають у паніку і думають, що рослина загинула. Але не поспішайте викорчовувати кущ! У більшості випадків виноград можна врятувати, головне – правильно діяти.

Як зрозуміти, наскільки виноград постраждав

Щоб оцінити стан рослини, огляньте її уважно:

Якщо почорніли лише листки та молоді пагони – ситуація не критична. Виноград зможе відновитися за рахунок запасних бруньок.

Якщо почорніли бруньки – перевірте нижні вічка на лозі. Можливо, з них з’являться нові пагони.

Якщо лоза стала темною і зморщеною – є ризик, що вона загинула. Перевірте, зрізавши частину лози. Живе дерево має світло-зелений зріз, а мертве – сухе та коричневе.

Що робити, якщо виноград постраждав від морозу

1. Дайте час. Не поспішайте обрізати або пересаджувати кущ. Дочекайтеся стабільного тепла, щоб оцінити реальний стан рослини.

2. Полийте теплою водою. Це допоможе «розбудити» коріння і стимулювати зростання нових пагонів.

3. Обріжте мертві частини. Якщо частина лози загинула, її потрібно обрізати до живої тканини. Так рослина не витрачатиме енергію на неживі ділянки.

4. Підживіть виноград. Після стресу корисно внести добрива, особливо азотні – вони стимулюють ріст нових пагонів.

5. Обприскайте стимуляторами. Препарати на основі гумату, бурштинової кислоти або «Епін» допоможуть прискорити відновлення.

Як запобігти подальшим заморозкам

Не поспішайте відкривати кущі навесні. Якщо є ризик заморозків, краще залишити виноград під укриттям довше.

Вкривайте на ніч. Якщо прогнозують мороз, молоді пагони можна накрити агроволокном або хоча б плівкою.

Поливайте перед заморозками. Волога земля довше зберігає тепло, що допоможе рослині перенести холод.

Димування. Досвідчені садівники розпалюють невеликі купи соломи або листя поруч із виноградником – це допомагає зберегти тепло.

Слимаки – справжній головний біль для багатьох садівників. Ці повільні, на перший погляд безневинні створіння, здатні за ніч знищити розсаду або зіпсувати ваш урожай. Але не варто одразу хапатися за хімічні засоби.

Чому слимаки уникають певних рослин?

Слимаки дуже чутливі до запахів і текстури рослин. Деякі культури мають сильний аромат або ворсисте листя, що відлякує цих шкідників.

Рослини, які захищають ваш сад

1. Лаванда
Сильний аромат лаванди діє як природний репелент для слимаків. Крім того, ця рослина прикрасить сад і залучить корисних комах, таких як бджоли.

2. Часник і цибуля
Слимаки не переносять запах цих рослин. Висадіть їх навколо уразливих культур – наприклад, салату чи капусти.

3. Чорнобривці
Ці яскраві квіти – не лише прикраса саду, але й ефективний захист. Чорнобривці мають специфічний запах, який відлякує не лише слимаків, а й інших шкідників.

4. М’ята
Аромат м’яти дратує слимаків. Будьте обережні, адже м’ята швидко розростається. Її краще висаджувати в горщиках.

5. Розмарин і чебрець
Ці трави не тільки корисні на кухні, але й захищають рослини. Їхній аромат створює неприємне середовище для слимаків.

6. Фенхель
Ще одна рослина з сильним запахом. Висадіть фенхель на краю грядок, щоб захистити овочі від шкідників.

Як правильно висаджувати захисні рослини?

Щоб рослини-репеленти діяли ефективно, розташовуйте їх по периметру грядок або поряд із уразливими культурами. Наприклад, обведіть грядку салату часником або висадіть чорнобривці між капустою.

Додаткові поради

Регулярно розпушуйте ґрунт і прибирайте зайву вологу – це зменшить кількість слимаків.

Мульчу краще замінити на гравій або яєчну шкаралупу – слимакам буде важко по ній пересуватися.

Слимаки – небажані гості в саду, але з ними можна впоратися природним шляхом. Рослини з сильним запахом або незвичайною текстурою допоможуть зменшити їхню кількість і захистити ваші посіви. Замість хімії обирайте природний підхід – це не лише ефективно, але й безпечно для довкілля.

Баклажани — одна з найулюбленіших овочевих культур багатьох городників. Їх вирощують не тільки через смакові якості, але й через користь для здоров’я. Що ж варто додати в землю, щоб баклажани радували щедрими плодами?

Органіка — основа родючості

Баклажани люблять поживний ґрунт, тому внесення органічних добрив — це перший крок до успіху. Найкраще підходить перепрілий гній або компост.

Норма: на 1 квадратний метр ділянки внесіть 4-5 кг компосту або гною.

Зола — природне джерело калію

Баклажани потребують калію для формування здорових плодів. Зола — це натуральне добриво, яке забезпечить рослини цим елементом.

Норма: додайте по 1 склянці золи в кожну лунку при посадці. Перемішайте її із землею, щоб уникнути прямого контакту з корінням.

Торф для вологості

Торф допомагає утримувати вологу в ґрунті, що дуже важливо для баклажанів, адже вони потребують регулярного поливу.

Норма: додайте 2-3 кг торфу на квадратний метр. Якщо використовуєте кислий торф, нейтралізуйте його вапном або золою.

Мінеральні добрива для підживлення

Для гарного росту баклажани потребують азоту, фосфору та калію. Якщо ви не використовуєте органіку, можна додати в ґрунт комплексні мінеральні добрива, такі як нітроамофоска.

Мікроелементи для імунітету рослин

Для профілактики хвороб і зміцнення баклажанів у ґрунт варто додати мікроелементи, такі як бор і магній. Їх можна знайти у спеціальних добривах або додати борну кислоту (1 г на 10 л води для поливу).

Сидерати як природне добриво

Перед висадкою баклажанів можна посіяти сидерати (гірчицю, фацелію або овес). Вони наситять ґрунт азотом і покращать його структуру. Перед посадкою сидерати скосіть і закопайте у землю.

Вкладайте любов і турботу в свій город — і баклажани обов’язково вас порадують!

Весна – час, коли природа оживає, і наші сади наповнюються яскравими барвами. Хочете, щоб ваш двір став справжнім весняним дивом? Варто знати, які кущі почнуть квітнути першими.

Форзиція – символ весняного пробудження

Форзиція – один із перших кущів, які розквітають навесні.

Особливості догляду:

Любить сонячні місця, але може рости і в півтіні.

Поливайте її помірно, не допускаючи застою води.

Обрізку проводьте одразу після цвітіння, щоб не втратити майбутні бутони.

Спірея – ніжна хмара квітів

Весняноквітуча спірея порадує вас білими або рожевими квітами, які вкривають її гілки, наче сніг. Це невибагливий і дуже декоративний кущ.

Особливості догляду:

Добре росте на сонці, але переносить і легку тінь.

Полив потрібен лише в періоди тривалої посухи.

Обрізку робіть ранньою весною або після цвітіння.

Магнолія – королева весни

Магнолія зачаровує своїми великими квітами, які з’являються ще до появи листя.

Особливості догляду:

Висаджуйте магнолію в захищених від вітру місцях із кислим ґрунтом.

Потребує регулярного поливу, особливо в спеку.

Не любить обрізки, тому проводьте її лише за необхідності.

Рододендрон – вибух кольорів

Рододендрони – це кущі, які радують рясним і яскравим цвітінням.

Особливості догляду:

Любить кислий, добре дренований ґрунт і місця з розсіяним світлом.

Поливайте м’якою водою, уникаючи пересихання.

Підживлюйте спеціальними добривами для рододендронів.

Вейгела – для довгого цвітіння

Вейгела – це кущ, який прикрасить ваш сад уже пізньою весною. Її рожеві, червоні чи кремові квіти радують своєю красою і можуть повторно розквітнути влітку.

Особливості догляду:

Найкраще росте на сонячних ділянках або в легкій тіні.

Поливайте в міру висихання ґрунту.

Обрізайте після першої хвилі цвітіння.

Среди многих растений, подходящих для выращивания в саду, есть те, которые наверняка хотел бы иметь каждый владелец сада.

Потому что они восхищают своим цветом, текстурой листьев, формой кроны или цветков и видом ствола.

Калифорнийская ель (Abies concolor)

Типичное крупное горное вечнозеленое дерево, вдобавок чрезвычайно терпимое и стойкое. У него красивая постоянная игольчатая листва.

Иногда старые деревья обнажаются снизу. Ветви растут горизонтально от ствола, покрытого гладкой светло-серой корой. Довольно длинные иглы (до 7 см) выгнуты вверх. Если их размолоть, они будут приятно пахнуть лимоном.

Обе стороны игл матовые с «восковым» покрытием и одинакового цвета — серые или сине-зеленые. Отсюда и второе название этого дерева — однотонная пихта.

Его большие шишки (до 12 см) перед созреванием имеют светло-зеленый, голубоватый или фиолетовый цвет, а затем светло-коричневый.

Рекомендуется для больших садов, для посадки поодиночке или кучно на больших газонах.

Декоративные яблони (Малус)

Во время цветения они покрываются многочисленными цветами, которые развиваются непосредственно перед или с появлением листьев.

В конце лета созревают маленькие яблоки — желтые, оранжевые или красные, пригодные для варенья и конфитюров.

У некоторых сортов они остаются на ветках всю зиму. Эти деревья, благодаря их живописной кроне, лучше всего сажать индивидуально в наиболее видных частях сада.

Гортензии

Они чувствуют себя лучше в слегка затененных и защищенных от ветра местах. Легче всего вырастить «букет» и кустарник.

Они могут зимовать без покрытия. Цветут на побегах этого же года. Ежегодная обрезка в марте даст больше цветов.

Садовые гортензии очень плодоносны, хотя выращивать их трудно, поскольку они чувствительны к низким температурам и лучше переносят зимы в регионах с мягким климатом.

Они также цветут на прошлогодних побегах, а если «зимующие» почки замерзали — цветы не появятся.

Пираканта ярко-красная (Pyracantha coccinea)

Чтобы они росли плотно, обильно цвели и плодоносили, их нужно сажать на солнце и защищать от ветра.

Они цветут белыми, но их главное украшение собрано в маленькие, сферические, красные, оранжевые или желтые плоды, радующие глаз вплоть до заморозков.

Они пригодны для посадки в одиночку, группами, для развешивания по стенам, посадки в горшках и для живых ограждений.

У них твердая древесина, поэтому они плохо переносят порезы, а старые растения нужно пересаживать. Обрезанные после замерзания, они отрастают медленно.

Калина обыкновенная (Viburnum opulus)

Это раскидистый кустарник с «рыхлой» кроной. Вырастает до 4 м в высоту. Листья красивые, ярко-зеленые, осенью фиолетовые.

Однако основным украшением этого сорта являются чрезвычайно привлекательные сферические соцветия, которые развиваются в мае — это симпатичные белые шарики из бесплодных цветов.

Это растение, когда-то популярное в придворных парках, сейчас чаще всего встречается в сельских садах.

Елена Гутыро

Фото: Pixabay

Вьющиеся растения способны преобразить территорию до неузнаваемости, особенно, если они имеют сочный окрас, обильно цветут.

Завораживающе выглядят увитые лианами беседки, навесы, балконы и даже столбы.

Некоторые из них пышно и долго цветут, другие радуют листьями необычной формы и насыщенного цвета, третьи – полезными плодами.

Какие вьющиеся многолетние растения можно посадить на участке:

1. Ирландский плющ – вечнозеленое плетущееся растение с темно-зелеными кожистыми листьями с характерным изгибом, непродолжительно цветущее в середине лета.

Оно быстро разрастается, способно хвататься буквально за бетонные стены, уверенно направляясь вверх.

Ирландский плющ хорошо переносит неблагоприятные погодные условия, молниеносно охватывает большие зоны, поэтому идеально подходит для малоосвещенных территорий.

Однако на красоту цветов рассчитывать не стоит – они невзрачные и недолговечные.

2. Жимолость Серотина или каприфоль.

Существует масса сортов жимолости, но некоторые из них больше напоминают кустарники, чем лианы.

Серотина и каприфоль идеально подходят для озеленения высоких архитектурных сооружений, так как побеги свободно поднимаются на высоту 4-5 метра.

Культура теплолюбива, теневынослива, но часто поражается вредителями, поэтому в течение сезона ее придется неоднократно обрабатывать инсектицидами. Цветет жимолость обильно, как правило, цветки издают ярко выраженный приятный аромат.

3. Глициния – необычайно красивая древовидная лиана, которая цветет в течение продолжительного времени соцветиями в виде кистей длиной от 20 до 50см.

Глициния весьма теплолюбива, поэтому зимой ей требуется хорошее укрытие.

Самый холодостойкий сорт может выдержать температуру до -20 градусов. Кроме того, она еще и влаголюбива, плохо переносит знойные сухие периоды.

4. Китайский лимонник – габаритная вьющаяся культура, украшающая участок, а также дающая весьма полезные плоды.

Несмотря на тонкий стебель, китайский лимонник охватывает обширную зону, так как длина лианы часто достигает 15м.

Цветки лимонника внешне похожи на магнолию, плоды напоминают красную смородину. Вкус ягод весьма специфический, к нему нужно привыкнуть.

Культура предпочитает теплый климат, обилие солнца, рыхлую питательную почву, не любит холодный ветер.

Вьющиеся многолетние растения требуют наличие опоры, так как не могут расти без поддержки, а также правильно выбранное место, ведь в течение долгих лет они развиваются и растут на одном и том же месте.

Елена Гутыро

Фото: Pixabay

Начинающие садоводы с опаской относятся к розам, считая их привередливыми и слишком нежными, однако на самом деле они не так уж и требовательны, поэтому можно смело сажать колючие кустики на своем участке.

Отдельно стоит выделить почвопокровные розы, среди которых есть сорта, стелющиеся по земле, образующие невысокие кустики. Использовать их можно для создания бордюров, ограждений, сочетать на клумбах с другими культурами.

О преимуществах почвопокровных роз:

1. Размножаются легко с помощью черенков, отводков.

2. Непривередливы в уходе.

3. Обильно цветут в течение всего лета.

4. Имеют устойчивость к заморозкам.

5. Быстро разрастаются, подавляя растущую вокруг сорную траву.

Однако есть некоторые нюансы культивирования, если их не учитывать, растение может не прижиться или погибнуть после периода адаптации.

Особенности выращивания почвопокровных роз:

1. Высокий уровень грунтовых вод – это табу. Излишняя влага быстро приводит к загниванию корневой системы, гибели растения. Но если приподнять клумбу, сделать дренаж из гальки или битого кирпича, то проблема разрешится.

2. Нелюбовь к кислому и щелочному грунту. Если земля кислая, стоит внести мел или доломитовую муку, а если щелочная – торф, хвойный опад.

3. Проращивать черенки нужно в темном месте, где температура воздуха не превышает 15 градусов.

4. Сажать культуру лучше всего на возвышенности под уклоном в 10 градусов

5. Обильно цветет почвопокровная роза, если температура воздуха не опускается ниже 20 градусов, не поднимается выше 25. Растение не любит жару и холод.

6. Посадки часто поражаются тлей, паутинным клещом, щитовкой. Приходится их обрабатывать 2-3 раза в сезон специальными препаратами.

7. Выбирая участок для высадки саженцев, стоит отдать предпочтение месту, защищенному от ветра, с ажурной тенью в летний период. Хоть культура и любит обилие солнца, полуденный зной может негативно отразиться на цветении.

8. Нежелательно высаживать кустики в месте, где ранее в течение многих лет рос боярышник, шиповник или другие сорта роз.

9. Тотальную обрезку цветы не переносят. Достаточно удалять поврежденные, сухие побеги, слишком тонкие, а также старые, если они начали деревенеть.

Зимой посадки необходимо защищать от пронизывающего ветра и морозов, укрывая, сооружая ограждения из досок, шифера.

Елена Гутыро

Фото: Pixabay

Хвойным опадом называют органический материал, состоящий из иголок, остатков шишек, веточек, осыпавшихся на землю с деревьев хвойных пород.

Взять его можно в лесах практически в любом количестве. Чтобы раздобыть ценный материал, достаточно вооружиться граблями, мешками, надеть перчатки, выехать в ближайший лес, где растут елки и сосны.

Как применять на участке хвойный опад:

1. Заложить в компостную кучу.

Много компоста не бывает. Перегнивая, органика уменьшается в объеме в несколько раз.

В результате удобрения не хватает для всех растений на участке, а если внести несколько мешков опада, собранного в лесу, качество готового компоста улучшится, объем увеличится.

2. Использовать как укрывной материал.

С наступлением холодов многие растения приходится утеплять, укрывая подручным материалом.

Хвойный опад прекрасно подходит для этих целей, а достать его не составляет труда.

3. Защищать молодые саженцы от грызунов.

Остатки веточек с острыми иголками, разложенные вокруг стволов, привязанные к деревьям, не позволят вредителям грызть сочную кору, когда другой пищи поблизости нет.

Очень остро стоит проблема с грызунами для садоводов, так как они могут в течение зимы полностью уничтожить только заложенный сад.

4. Мульчировать иголками, шишками и веточками грядки – отличная идея, ведь в них содержатся фитонциды, отпугивающие вредителей и убивающие возбудителей грибковых болезней.

Благодаря мульче влага из почвы испаряется медленнее, сорная трава не имеет возможности прорасти, а корневая система растений получает нужную дозу кислорода.

Однако вместе с иголками следует вносить гашеную известь, чтобы не повысилась кислотность почвы.

5. Делать из него быстродействующее удобрение и лекарство от грибковых болезней.

Для этого кипятком заливают треть ведра хвойного опада, оставляют на 10-14 дней настаиваться в темном месте.

Затем разбавляют водой в пропорциях 1 к 4, где воды 4 части, а настоя – 1. Поливать настоем можно рассаду, плодовые культуры.

6. Защищать ягодные грядки от нашествия слизней, улиток.

Избавиться от слизней на участке поможет раскладывание острых иголок в междурядьях, а также по периметру.

Моллюски не в состоянии преодолевать такое препятствие, так как тельца у них нежные. В итоге урожай остается целым и невредимым.

Можно найти применение на участке и любой другой органике: скошенной траве, сорнякам, опавшей листве с плодовых деревьев.

Елена Гутыро

Фото: Pixabay